Необхідність оподаткування суми вчасно неповерненої ПФД виникає у двох випадках:

Прощення боргу. Якщо підприємство, яке надало позику прийняло рішення про прощення боргу та повідомило боржника-фізособу про прощення боргу, то підприємство відображає це у формі № 1ДФ з ознакою доходу «126». Тим самим підприємство звільняється від обов’язку утримувати ПДФО та військовий збір із доходу боржника. Фізособа, якій простили борг, має самостійно сплатити податки. Якщо підприємство не повідомило фізособу про прощення боргу — згідно з пп. 14.1.180 ПКУ, воно зобов’язане виконати всі функції податкового агента, тобто утримати й перерахувати до бюджету необхідні податки. І другий випадок: минув строк позовної давності. У разі неповернення позики фізособою після спливу строку позовної давності сума такої позики (її неповерненої частини) має бути включена до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та належним чином оподаткована. Тобто фізособа самостійно сплачує податок із таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації. (пп. 164.2.7 ПКУ). Таким чином, після спливу строку позовної давності фізособа-позичальник повинна відобразити суму неповерненої позики у своїй річній податковій декларації та сплатити ПДФО. Стосовно ж підприємства-позикодавця, то під час надання позики такий суб’єкт господарювання повинен показати її суму у формі № 1ДФ з ознакою доходу «153», а після закінчення строку позовної давності — з ознакою доходу «107»..